Розмова з Почесним президентом ФК „Карпати” про проблеми дитячо-юнацького футболу на Галичині.
– Петре Петровичу, у вас є ідея створення Дитячої футбольної академії, що могла б навчати юних футболістів із Західної України. Що перешкоджає втіленню її в життя?
– Тут треба подивитися, що стоїть на заваді футболу взагалі. Всі хочуть, щоб був футбол: від селищного голови до міністра. Всі ходять, всі люблять. Я не розумію, кому такий футбол потрібен? Якщо тим, хто заробляє на футболі – це одне, якщо тим, хто прагне зробити з нього видовище і хоче виховувати здорову націю – інше. Треба подивитися в корінь, які є можливості держави. Якщо це європейський футбол, то неодмінно тут присутня інфраструктура, розвиток дитячо-юнацького футболу. Футбол же в свідомості наших чиновників – команда, що бігає по полю. Взяти невеличкі країни – Бельгію, Данію, Голландію. Тут дитячо-юнацькому футболу приділяють більше уваги, ніж дорослому. Ці держави виховують своїх гравців і завжди досягають результатів.
– Повернімося до Академії. Чому у вас виникло бажання її створити?
– Ідея її створення не народилося спонтанно. Треба дивитися на наше географічне розташування, на наш потенціал. У нас зараз нікому гідно представляти регіон в українському футболі. У нас немає таких інвестицій, як в східних регіонах. Але ми маємо здібних дітей, зокрема у футболі. Коли я тільки починав займатися цим, то розумів, що у фінансовому плані ми не зможемо тягатися з Донецьком чи Києвом. Тому ми вирішили, що будуватимемо футбол на своїх вихованцях, і по можливості не допускати відтік наших гравців в інші клуби. Все краще має бути тут, має тішити око наших вболівальників. Деякі держави, навпаки, займаються трансферами – Бразилія продає 10 тисяч футболістів на рік. Вже й наш чемпіонат перетворився не на змагання українців, а на змагання бразильців. Що стосується Академії, то планую, що її центр буде у Львові, а філіали в регіонах, де ми відбиратимемо найздібніших талантів. Тут вони матимуть пансіон: проживання, харчування, навчання. В нас є можливості, щоб навчалася тисяча дітей.
– Яка участь у створенні Академії відводилась би вам, а яка владі?
– Я завжди вважав, що влада має бути зацікавлена у тому, щоб нація росла здоровою. Але є маленький парадокс. Два клуби Західної України залишили вищу лігу. Може статися, що Західна Україна взагалі буде без представників в еліті. Подивімось, як вимирав наш футбол. Була команда в Чернівцях – „Буковина”, була „Нива”, „Поділля”, „Верес”. Зараз „Закарпаття” і „Волинь” залишили вищий дивізіон, і я не знаю, чи в них буде можливість повернутися назад. Парадокс в тому, що в східних регіонах влада шукає інвестора. В нас же інвестор просить владу допомогти клубу. „Карпати” грали в Харкові, де з кожним роком міцніє розвиток футболу. В нас – все навпаки. Я ж не просився прийти і займатися футболом! Це мене попросили прийти і обіцяли підтримку. Тож маю надію, що нова влада створить умови, щоб ми відродили наш футбол.
– Ви плануєте створити Академію на базі заводу ЛОРТА „Сокіл”. Чому це не вдається реалізувати?
– Це питання не до мене. Клуб готовий вкласти гроші, є інвестор. Ходять чутки, що не проти вкласти гроші у наш регіон запорізький „Металург”, київське „Динамо”. Але якщо тут хтось побудує Академію і вкладе гроші, то зробить це не просто так. Вони ж потім вивезуть звідси усіх найкращих!
– Скільки потрібно коштів, щоб створити Академію?
– Коли я вперше цю ідею запропонував, то не знав, що найбільш бажаним для клубу губернатором буде Гладій. Ми мали складні політичні стосунки, але те, що він зробив для футболу більше, ніж усі інші губернатори – факт. Коли я пропонував втілити ідею – це були одні кошти. Сьогодні, коли та база просто валиться – інші кошти. Ще 10 років, коли воно остаточно розвалиться – ще більші кошти. Ще хтось не зрозумів, що Димінський з собою школу не занесе нікуди? Сьогодні є час і це треба зробити. Чому ми не можемо зробити те, що заслуговує на увагу?
– То чому?
– Недооцінка. Сьогодні є недооцінка влади того позитиву, який можна буде отримати від дитячо-юнацької Академії.
– Кілька років тому неподалік стадіону „Україна” було кілька полів. Там почали щось робити – підрівняли землю, огородили. Чому роботи припинилися?
– Коли стадіон був в оренді клубу, ми за власні кошти зробили генеральний план забудови „України”. Його затвердили в міськраді. Тут мало бути три поля, одне зі штучним покриттям, на місці стоянки – Палац спорту, готельний комплекс. Ми вклали сюди сотні тисяч гривень, огородили. Потім міськрада скасувала рішення. Ми просили – як не нам, то хоч дитячій школі, адже ці поля планувалися саме для наших дітей. Причини відмови мені незрозумілі – стадіон у нас відібрали. Створили ЛКП „Спортресурс”. Але яким все було, таким і залишилося. Почнімо ж хоч щось робити! Нам це під силу. За два-три роки можна збудувати те, що тут має бути.
– Чи може клуб викупити територію навколо „України”?
– Сама ідея створення народної команди цьому суперечить. У такому разі ми б розглядали цей проект не інакше як бізнесовий, а не як соціальний. Знаєте, скільки в такому разі коштували б квитки? Кому це потрібно? Важливо створити сам відкрите акціонерне товариство „Народна команда ФК „Карпати”, і влада має брати в ньому участь. А в руках уболівальників має бути значний пакет акцій. І в мене буде більше відповідальності, мені ж потрібно буде звітуватися. І я готовий до цього.
Источник: ФК Карпаты Львов