Поки що єдиним новобранцем „Карпат” за період літнього міжсезоння став Василь Кобін. У попередньому сезоні він виступав за ужгородське „Закарпаття”. Близько двох місяців Кобін перебував на оглядинах у львівському клубі. І саме кілька днів тому було залагоджено усі формальності – закарпатець гратиме у Львові на правах оренди. Через рік „Карпати” зможуть його викупити. В інтерв’ю газеті „Карпати” Василь Кобін розповів про себе та свою кар’єру.
– Василю, де ти починав займатися футболом?
– Народився я в селі Страбичове на Мукачівщині, де з ранніх літ почав ганяти з однолітками м’яча. А вже у 8 років почав освоювати футбольні ази у Мукачівській ДЮСШ. Першим тренером, який визначив мою подальшу долю, був Імре Лендєл. Вже в 15 років потрапив до складу дубля ФК “Закарпаття”, який тоді грав на першість України серед команд другої ліги. Коли за підсумками сезону 2001-2002 років ужгородці покинули вищу лігу, мене перевели у першу команду. У першому сезоні у першій лізі ми посіли п’яте місце, а ще через рік вибороли путівку у вищу лігу. В елітному дивізіоні відіграв два сезони.
– А за збірні України не доводилося виступати?
– Коли грав у першій лізі, мене запрошували у збірну 19-річних, яка невдовзі мала грати на Чемпіонаті світу. Я поїхав з командою на тренувальні збори, де зазнав ушкодження. Тож на світовий форум так і не поїхав.
– Мабуть, твій тато теж є шанувальником футболу?
– Тато грав на першості області. Ще коли мені було лише чотири роки, він завжди брав мене з собою на ігри. Тож, коли я сказав батькові, що хочу записатися у футбольну секцію, жодних заперечень у нього не було.
– А мама не заперечувала?
– Мама, справді, дуже переживала. Коли мені виповнилося тринадцять років, представники донецького „Шахтаря” переконували батьків відати мене до їхньої школи. Мама вирішила мене не відпускати у велике місто.
– Нині не шкодуєш про те, що не переїхав до Донецька?
– Ні. Якщо мені судилося грати за „Шахтар”, то це станеться пізніше. Наразі я задоволений тим, що перейшов в „Карпати”.
– Який матч, що ти провів за „Закарпаття” є найпам’ятнішим?
– Ми вдома грали з „Чорноморцем”. Мені виповнилося 20 років, я одеситам забив один гол і віддав гольовий пас. Завдяки моїй активності „Закарпаття” залишилося у вищій лізі.
– Окрім „Карпат” тобою ще хтось цікавився?
– Після першого кола минулого чемпіонату надходили пропозиції. Але клуб не хотів мене нікуди відпускати. А відразу після завершення сезону поїхав на оглядини до Львова.
– Ти виступаєш на позиції правого півзахисника. На цій позиції грає також Ігор Худоб’як, якого вболівальники визнали найкращим у складі „Карпат” в другому колі. Не побоюєшся такого грізного конкурента?
– Ігоря давно знаю. Ми ще в юнацькому футболі разом грали. Конкуренції зі сторони Худоб’яка не боюся. Хто буде сильніший той і гратиме в основному складі. Бажаю йому успіху. Втім, я ще не знаю, на яку позицію мене ставитиме тренер.
– Пробував себе в інших амплуа?
– Свого часу грав центральним, потім лівим хавбеком, виступав і під нападаючими. Мені нещодавно виповнився 21 рік, і я ще не обрав позицію, яка б мені найбільше імпонувала. Але це справа тренера – обирати футболісту позицію на полі. В „Закарпатті” я два місяці грав на позиції нападника – тоді просто ніхто більше не міг грати в атаці.
– У новій команді уже встиг адаптуватися?
– В „Карпатах” вже провів чимало часу. Особливих проблем з адаптацією не було. Хороші хлопці, загалом молода перспективна команда.
– Де тобі комфортніше тренуватися – в Ужгороді чи Львові?
– „Закарпаття” і „Карпати” важко порівнювати – надто велика різниця в умовах для тренувань. Львівська команда є іменитішою, зі славними традиціями. Окрім того, в Ужгороді важче готуватися до відповідальних ігор. Там немає таких хороших умов, як у Львові.
– А які найсуттєвіші відмінності у тренувальному процесі цих двох команд?
– Петро Кушлик на перше місце ставить фізичну підготовку. Ми дуже багато бігали. Олександр Іщенко теж приділяє багато уваги фізичній підготовці. Детальніше щось мені розповісти важко. Ще не достатньо добре ознайомився з тренерським стилем тренера „Карпат”.
– Як оцінюєш перспективу карпатівців у вищій лізі?
– Думаю, „Карпати” є однією з найперспективніших команд у вищій лізі. Нам під силу потрапити до числа 8-ми найкращих в елітному дивізіоні. А після дворічної перерви у виступах у вищій лізі це буде непоганий результат.
– Хто тебе підтримуватиме у Львові?
– 13 серпня я планую одружитися. Мою наречену звати Вікторія. Після весілля вона переїде до Львова. Вона і буде моєю головною підтримкою. З Вікторією разом ходили ще до школи – вчилися у паралельних класах.
– А де весілля влаштовуєте?
– В Мукачевому. Плануємо запросити близько сотні гостей. На жаль, нікого з карпатівців не зможу запросити, оскільки команда проводитиме кубкову гру. Думаю, тренер нікого не відпустить.
– Майбутня дружина футболом цікавиться?
– Сім’я нареченої ніколи не цікавилася футболом. А вона почала стежити за футболом після того, як ми стали зустрічатися. Кілька поїздок на стадіон – і вона закохалася у цей вид спорту. Окрім перегляду матчів, купує спортивні газети, стежить за новинами.
– А майбутня теща не вважає твою професію несерйозною?
– Спочатку їй не подобалася моя робота. Адже футболісти кожних шість місяців виїжджають на збори, дуже часто вирушають у відрядження. Але зараз вона уже звикла. Теща зрозуміла, що це моя робота і з цим треба миритися.
Источник: Офиц. сайт “Карпаты”