Лакі Ідахор – піонер. Він став першим темношкірим гравцем в київському „Динамо”. З нігерійського клубу „Івуаньяну Нешнл” його запросив Валерій Лобановський. Пройшовши школу другої динамівської команди, Ідахор на певний час став основним нападником „синьо-білих”. Як часто буває у футболі все змінюється, коли гравець отримує травму. Про Ідахора забули. Кілька сезонів, що їх провів Лакі в Азербайджані, особливої слави йому не принесли. Тепер він буде автором нової сторінки в біографії. Тепер він гратиме в зелено-білій формі. Відразу після підписання контракту з львівським клубом, Ідахор дав ексклюзивне інтерв’ю Інформаційному центру ФК „Карпати”.
– Лакі, розкажи, з чого починалося твоє друге пришестя в український чемпіонат.
– Відразу скажу, що для мене це не було несподіваним. Я повернувся в Україну з Азербайджану, з бакинського „Інтера”, де грав останнім часом. Ще недавно у мене була відпустка. Справа в тому, що український чемпіонат закінчується значно швидше, аніж в Азербайджані. Я приїхав, а більшість команд уже укомплектовані та готові до боротьби. Передсезонні збори, як то кажуть, у розпалі. Деякі команди вже чекають на перші матчі. Коли я приїхав до Львова, залишався всього лише тиждень до початку першості. Пропозиція від мого агента надійшла дуже вчасно. Звісно, на перших порах мені було важко ввійти в колію.
– Коли плануєш набрати оптимальну форму?
– Зроблю все, щоб це відбулося якнайшвидше. Але багато в чому це залежить від тренера команди. Йому ж видніше, коли я буду повністю готовим грати. Все ж, я стараюся.
– Що ти знав про „Карпати” перед приїздом сюди?
– Я забив „зелено-білим” два голи. Якщо не помиляюся це було в 2003 році, перед тим, як „Карпати” покинули вищу лігу. Пам’ятаю, тоді хороша у вас команда була. Я теж був в добрій формі – постійно грав в основі київського „Динамо”. Здається, перший гол я забив після виходу сам-на-сам з воротарем.
– Чому тобі довелося покинути „Динамо”?
– Коли помер Валерій Васильович Лобановський, хай земля йому буде пухом, у моєму житті багато чого змінилося. Він бачив мене в своїй схемі, ставив в основу. У кожного тренера своя думка, кожен бачить гравця по-іншому. Тож я був змушений залишити Київ і переїхати до полтавської „Ворскли”. Ця команда взяла мене в оренду. В Полтаві я зазнав травми, мене двічі за рік оперували. Я чув, що про мене говорили, мовляв, на поле більше не вийду.
– Про Валерія Лобановського говорять, називаючи його великим. Чому він був таким? Можеш навести якийсь приклад?
– Я дуже його поважав. Він зробив мене тим, ким я є зараз в українському футболі. Він в мене повірив і дав мені шанс грати. Він легенда.
– Які у тебе нагороди і де ти їх зберігаєш?
– В мене є золота та срібна медалі українського чемпіонату, також я володар Кубку. Вони зберігаються у мене вдома, в Нігерії.
– Чи ти був знайомий з Самсоном Ґодвіном раніше?
– Звичайно! Ми познайомилися ще в Нігерії, грали за національну збірну. Жили недалеко один від одного. Коли я приїхав в „Карпати” він люб’язно запросив мене жити в нього. Я швидко відчув, що знаходжуся майже вдома.
– Умови контракту з „Карпатами” тебе влаштовують?
– Контракт ми підписали на рік. До цього я був вільним агентом. Мені усе підійшло, все погодили з клубом. Тепер я планую забити якнайбільше голів. Відчуваю, що зараз в хорошій формі. Я повернувся, щоб знову грати в футбол.
– Чи ти вже встиг оглянути наше місто?
– Хоча я тут зовсім мало часу і бачив дуже мало, але вважаю, що Львів – красиве місто. Можливо, з часом виділю трішки часу і спробую детальніше його оглянути.
– За грою проти запорізького „Металурга” ти спостерігав з підтрибунних приміщень. Мабуть, не міг не помітити львівської публіки?
– Я їх пам’ятаю. Розумію, як вони святкують коли „Карпати” виграють, і що відбувається коли це зробити не вдається. Цікаві тут фани.
– Тобі вже вдалося перескочити мовний бар’єр?
– Хоча більшість карпатівців спілкується українською, але усі розуміють російську мову. Я її трішки вивчив коли грав в Києві.
– Чому тебе назвали Лакі?
– Це прізвисько за мною закріпилося в школі. З ним легко йти дорогою життя. Воно відповідає моєму життєвому кредо.
Думки вголос
Самсон Ґодвін про Лакі Ідахора
– Я вже давно його знаю. Ми познайомилися в таборі національної збірної. Я вважаю, що перехід Ідахора в „Карпати” – дуже хороше придбання. Він – крутий форвард.
Олександр Іщенко про Лакі Ідахора
– Він відповідає моєму баченню як головного тренера про форварда такого типу. Лакі може зачепитися за останній м’яч, потаранити захист суперника, постійно тримати його в напрузі. Не забувайте, що його запросив в „Динамо” Валерій Лобановський. Значить, він бачив щось в цьому футболісті.
Досьє
Ім’я: Ісі „Лакі” Ідахор
Громадянство: Нігерієць
Амплуа: форвард
Вік: 26 років (30 квітня 1980)
Зріст: 195 см
Вага: 79 кг
Кар’єра:
1998 – Ibom Stars (Нігерія)
1999 – Mobil Pegasus (Нігерія)
2000 – Iwuanyanwu Nationale (Нігерія)
2000-2001 – Динамо-2 (Київ) – зіграв 16 матчів, забив 5 голів
2001-2002 – Динамо (Київ) – зіграв 19 матчів, забив 5 голів
2002-2003 – Динамо (Київ) – зіграв 8 матчів, забив 0 голів
2003-2004 – Ворскла (Полтава) – зіграв 14 матчів, забив 5 голів (виступав на правах оренди)
2004-2005 – Інтер (Баку, Азербайджан) – забив 2 гола
2005-2006 – Інтер (Баку, Азербайджан) – забив 5 голів
Біографія та статистика:
– Золотий призер Другої ліги 2001 в складі “Динамо-2” (Київ)
– Золотий призер Кубка дружності 2002 в складі “Динамо” (Київ). В фіналі проти московського “Спартака” забив 1 гол і зробив одну результативну передачу (4:3)
– Срібний призер чемпіонату України 2002
– Золотий призер чемпіонату України 2003
– Фіналіст Кубка України 2002
– В вищій лізі чемпіонату України провів 41 матч, забив 10 м’ячів
– В єврокубках зіграв 7 матчів, забив 2 м’ячі
– Зіграв 1 раз за національну команду Нігерії (2002, Парагвай)
– Один із 35-ти притендентів на путівку на ЧС-2002 (Корея/Японія) в складі збірної Нігерії
Источник: Офиц. сайт “Карпаты”