Цими днями юну зірку “Динамо” Тараса Михалика можна побачити не на Мальдівах і Канарах, куди з жінками полетіли більшість його одноклубників, а в Любешові на Волині. В “динамівців” до 5 січня відпустка, і Тарас нарешті приїхав до батьків, братиків та сестричок.
– Не уявляєш, як скучив за батьками, – зізнається Тарас. – Я ж цьогоріч літньої відпустки не мав – ми в Португалії на молодіжному чемпіонаті срібло вигравали. А вдома просто відпочиваю. Хочеться всіх друзів і знайомих побачити. Уже встиг з хлопцями навіть у футбол побігати.
– Тарасе, минув твій перший рік у “Динамо”. Який матч був найважчим, а який приніс найбільше задоволення?
– Відразу й не скажеш. Важких поєдинків було багато… Можливо, виокремлю домашній з “Ліоном”, коли в Лізі чемпіонів уперше вийшов в основі. Тоді найважче було: грали начебто нормально, але програли. Задоволений був після перемоги над “Шахтарем”.
– Тоді волинянин Михалик грав у центрі поля супроти волинянина Тимощука…
– Було таке. Толя – один із найсильніших півзахисників чемпіонату. Перекинулися кількома словами у грі, бо у таких битвах часу для розмов немає.
– Як тобі Ліга?
– Дуже сподобалася атмосфера турніру. Вийшов уперше в Києві… Слухав гімн Ліги – мурашки бігали по тілу. Мандраж неабиякий, адже я завжди мріяв пограти на такому рівні.
– Тебе вже почали сватати у різні європейські чемпіонати. Тобі який подобається?
– Про Європу ще зарання думати, але подобається Англія.
– Помітив, що ти дуже переймаєшся ігровими невдачами. Були ситуації, коли варто було тільки трішки точніше вдарити і…
– В останніх матчах я грав з Юссуфом на місці опорного хава. А взагалі починав з нападу, потім і в захисті грав. Звісно, часті перекваліфікації трохи погіршили бомбардирські навички. А ще додай нервову лихоманку Ліги чемпіонів…
– Тобі з Юссуфом легко спілкуватися?
– Та ми й поза полем непогано ладнаємо, хоч він поганенько розуміє не тільки українську, а й російську. Сподіваюся, що невдовзі підтягну свою англійську…
– Як тобі зірки “Реала”. Напевне, колись ти їх тільки по телику бачив, а тепер…
– Справді, це фантастика, що довелося з ними грати. Дуже хотів випробувати власні сили на їхньому рівні. А втім, нічого надособливого не помітив. Такі ж прості земні люди.
– Чув, що після матчу з мадридцями в Києві міліція тебе ледь не заарештувала…
– Так, було таке. Коли роздавав автографи та фоткався із вболівальниками, підійшов міліціонер і почав виганяти зі стадіону. Не впізнав мене. Як кажуть, з ким не буває…
– Тарасе, Ігор Суркіс визнав, що євросезон року, який минає, “Динамо” провалило. А що вам сказали, коли розпускали на зимові канікули?
– У роздягальні після матчу з “Дніпром” Дем`яненко та Суркіс подякували за перемогу над “Дніпром”. А якихось особливих зборів не було.
– Восени ми говорили з тобою про кризу в “Динамо”. Вона вже минула?
– Можливо, хтось віддавався грі несповна, але основне – психологічна яма, у яку потрапили після 1:4 зі “Стяуа”. На зборах гравців ми не змогли з’ясувати, що ж, врешті-решт, сталося. Наприклад, для мене Ліга чемпіонів – новий турнір, тож налаштовувався на кожну гру як на останню.
– Ти кажеш “на зборах”. У “Динамо” поважають думку новачків?
– Так, кожен має право голосу. Ветерани – Шовковський, Ребров, Белькевич – підказували мені і на полі, і під час гри.
– Цієї осені український футбол мало не щотижня лихоманило: провали в єврокубках, суддівські скандали, а ще – бійки між гравцями. Знаю, що ти знайомий і з Сергієм Матюком, і з Сашком Рибкою, які побилися під час матчу ЦСКА та “Динамо-2”. Чому таке сталося?
– Так, із Сергієм давно товаришую. Він з Любешова. А з Сашком під час молодіжного чемпіонату Європи жив в одному номері. Я був тоді на грі й відразу навіть не збагнув, що сталося. Потім розмовляв з ними… Усі погоджуються, що Саші після струсу мозку у виїзній грі проти Мадрида треба було місяця півтора взагалі забути про футбол. А він тільки два тижні відлежав. От і наклалося все… Тепер повертатися до звичної гри важко буде обом.
– Розчаруєш наших дівчат чи ні – маєш кохану дівчину?
– Аякже, дівчина мусить бути. Нічого про неї не розповідатиму, окрім того, що вона не киянка.
– Тарасе, ще з часів Лобановського київські футболісти люблять більярд, шахи…
– На базі в настільний теніс рубаємось із Чернатом. Флорін непогано грає, але зазвичай я у нього виграю. А ще кілька разів по рибку на озера виїздив з Чернатом і …Рибкою (з Рибкою по рибку. – Ю.К.).
– Не схопиш “зірочки”, якщо цьогоріч тебе визнають найкращим молодим гравцем в Україні?
– Здивуюся, звичайно, але я так високо носа ще не задираю.
Источник: dynamo.kiev.ua