Перехiд Анатолiя Тимощука з “Шахтаря” до табору санкт-петербурзького “Зенiту” – найгучнiший трансфер усього українського футбольного мiжсезоння. Ще б пак, за нашого футболiста росiяни заплатили аж двадцять мiльйонiв доларiв. Найдорожчий футболiст росiйського чемпiонату встиг дебютувати в новiй командi. У першому турi “Зенiт” розiйшовся миром з раменським “Сатурном” – 1:1, а наш легiонер вiдiграв на полi усi дев’яносто хвилин. Про свої враження вiд дебюту в “Зенiтi” Анатолiй Тимощук розповiв в ексклюзивному iнтерв’ю журналiстовi “Експресу”.
– Анатолiю, як вам дебют у футболцi “Зенiта”? Чому вам довелося бiльше руйнувати, анiж створювати на футбольному полi?
– Я дебютував в першому турi у грi з “Сатурном”. На жаль, нам не вдалося перемогти на власному полi, тому результатом незадоволений, але попереду ще тривала турнiрна дистанцiя. Визнаю, що менi довелося бiльше руйнувати, анiж створювати. Це була настанова нашого тренера Дiка Адвоката. Я повинен був виконувати обов’язки опорного пiвзахисника. Себто, допомагати одноклубникам оборонятися, але при нагодi долучатися до атаки. В цiй грi менi довелося дiяти в центрi пiвзахисту та на флангах, а також пiдстраховувати флангових захисникiв.
– Як вас прийняли в новiй командi? З ким найчастiше спiлкуєтеся?
– В командi мене прийняли дуже добре. Зi всiма гравцями та тренерами хорошi стосунки. Спочатку бiльше спiлкувався з українцями Олександром Горшковим та Олександром Спiваком, яких знав ранiше. Та вже познаймився зi всiма гравцями. На базi живу один, адже в Удiльному парку в нас одноосiбнi кiмнати, якi ми використовуємо лише перед тренуванням для переодягнення. Натомiсть свiй збiр команда проводить в готелi “Кемпiнськi-Мойка”, що розташований поблизу Ермiтажа.
– Ви вже встигли побувати у визначних мiсцях Санкт-Петербурга?
– Це мiсто надзвичайно красиве своїми iсторичними пам’ятками та архiтектурою. Але всiх їх бачу лише з вiкна авта. Нинi весь мiй час займають тренування та пiдготовка до iгор, адже ми граємо в першостi Росii та Кубку країни. Вiльного часу не так багато, але найближчий вихiдний день я збираюсь присвятити бiльш ретельному перегляду мiста. До речi, моя дружина також вже в Санкт-Петербурзi. Надiя займається пошуком нашого постiйного помешкання.
– Де ви нинi мешкаєте?
– Ми з дружиною живемо в розкiшному готелi “Невський Палац”. Коли знайдемо квартиру, то до неї переїдемо. Цi побутовi проблеми наразi вирiшуються. До речi, днями менi дадуть робоче авто. Знаю, що то буде новенька “Тойота Камрi”.
– В “Зенiтi” ви виступаєте пiд 44-м номером. Невже вiрите в магiю цифр?
– Так, я хотiв мати на спинi четвертий номер, пiд яким виступав у “Шахтарi”. Та цей номер в “Зенiтi” був занятий. Мiй хорватський одноклубник нiяк не хотiв вiддати менi четвiрку. Вiн пояснив, що цей номер для нього рiдний, бо його батько виступав також пiд четвертим номером. Тому я обрав двi четвiрки: одна символiзує донецьку четвiрку, а друга – пiтерську.
– Як часто ви спiлкуєтеся з гравцями “Шахтаря”?
– Я постiйно намагаються слiдкувати за матчами “Шахтаря”, по радiо слухав трансляцiю з Iспанii, переживав за команду. Дуже прикро, що не вдалося втримати перемогу. Спiлкуюсь та обмiнююсь думками не тiльки з гравцями, але й з тренерами та працiвниками клубу. У четвер обов’язково вболiватиму за “Шахтар” у грi iз “Севiльєю”.
– А з Ринатом Ахметовим коли востаннє спiлкувалися?
– Я телефонував йому одразу пiсля першої гри iз “Севiльєю”. Думаю, у п’ятницю ми з ним обговоримо домашнiй матч з iспанцями.
– За ваш перехiд “Зенiт” заплатив двадцять мiльйонiв доларiв. Це якось тисне на вас? Чи є бажання вiдпрацювати цi грошi?
– Цей фактор на мене не тисне. Сума трансферу – це результат домовленостi мiж клубами. Я в кожнiй командi намагаюсь боротися за перемогу до останнього i вiддавати всi своi сили як на тренуваннях, так i пiд час iгор.
– В Українi чимало людей з розчаруванням сприйняло звiстку про ваш перехiд до “Зенiта”. Чи казав вам хтось у вiчi, що ви помилилися з вибором нової команди?
– Я поважаю думку кожної людини i право її висловлювати.Та водночас вважаю, що висновки можна робити лише через певний термiн часу. Я нiколи в життi не пасував перед складнощами. Перехiд в “Зенiт” – це новий виклик в моєму життi. я готовий до подолання нових труднощiв, якi стоять на шляху до поставленоi мети. Я певен, що зробив правильний крок.
– Анатолiй Тимощук ще має мрiю пограти у провiдному захiдноєвропейському чемпiонатi?
– Звичайно. I буду докладати для цього максимум зусиль. Однак, зараз мої думки зосередженi на виконаннi контракту з пiтерською командою та досягнення поставленоi мети зi збiрною України.
– До речi, ви радилися з Олегом Блохiним перед тим, як переїхати до Санкт-Петербурга. Якої вiн був думки про ваш перехiд?
– Перед прийняттям рiшення я радився з багатьома людьми. З Блохiним поговорю уже найближчим часом, коли приїду до табору нацiональної збiрної на пiдготовку до матчу з Фарерськими островами. Тодi матиму бiльше часу i поцiкавлюся думками про свiй перехiд не лише з тренерами, але й з гравцями збiрної України.
Источник: dynamo.kiev.ua