Иван КОЗОРЕЗ: “Будем бороться за 12 место”

В складі «Закарпаття» окрім новачків, які одразу ж влилися в колектив головне ядро складають футболісти, які вже не один рік захищають кольори ужгородського клубу. До таких слід віднести і майстра спорту міжнародного класу Івана Козоріза. Це гравець, який бореться на полю за кожен м’яч, обійти його мало кому вдається, а в останніх поєдинках він долучився і до атакуючих дій, де показав, що окрім, того, що вміє відбирати м’яч може й забивати. Поза грою ж Іван інтелігентна людина, відкрито спілкується і вміє підтримати розмову.

– Де розпочав займатися футболом?
– В рідному Києві. Першим тренером був Леонід Броварник, який випадково знайшов мене в дворі, коли з такими ж восьмирічними однолітками ганяв м’яча. Зібрав нас докупи і розпочав тренувальний процес. Зазначу, що окрім мене серед його вихованців Руслан Ярош, Сергій Козар. Отак, до випускного класу і займалися у цього спеціаліста. Згодом, після випуску з школи змінили і ДЮСШ-17, 18, 20, 21. Два роки грали за «Хімволокно», «Стар» бігали з однієї команди до іншої. Грав у складі «Оболоні ППО», яку тоді тренував Сєверов, потім «Борисфен». Після цього півтори роки провів у Польщі, повернувся у «Бородянку». Упродовж чотирьох років зуміли перебратися з другої у першу лігу, перейшов до сумського «Спартака», де грав упродовж року, потім «Таврія» і «Закарпаття».

 

– Завдання перед клубом – це збереження прописки у вищій лізі, як гадаєш – це під силу нашій команді?
– Гадаю, що так. Хоча в нас значно вищі цілі – зокрема посісти 12 місце у чемпіонаті.

 

– На твою думку, хто буде головним конкурентом клубу у боротьбі за цю позицію у турнірній таблиці.
– Про це наразі важко говорити, адже йде лише перше коло і вся боротьба попереду. В першому колі команди, ніби як роблять певні заявки, а розв’язка настає в другому. Перед нами поставили завдання, тож будемо старатися. Тим паче, в домашніх поєдинках ми граємо доволі непогано, тож закиди, яке там 12 місце аби лиш не вилетіти, – нашої команди стосуються.

 

– Зараз на команду чекає непростий поєдинок з львівськими «Карпатами». На що сподіваєтеся в цьому поєдинку?
– Настроюємося на боротьбу. Адже як не як – це західноукраїнське дербі. Ми їдемо у Львів за очками, а там вже гра покаже. Зрозуміло, що зараз у львів’ян новий тренер, який відповідно має своє бачення тактики гри, можливо хтось і не зможе під неї під лаштуватися. Та на це не варто сподіватися, ми йдемо грати з ціллю перемогти.

 

– До цих пір перемога «Закарпаття» чи бодай нічия з будь-яким клубом-старожилом «вишки» вважається для багатьох ЗМІ сенсацією. Можливо, через те, що так прикро в Києві поступилися «Арсеналу»?
– Якщо відверто, то в тому матчі ми помилилися в тактиці, намагалися позмагатися у відкритий футбол. Могли й ми в тому поєдинку перемогти, забий ті моменти, які мали, але не судилося… Це футбол , як сказав наш кіпер Дмитро Бабенко: «Краще один раз 7-0, ніж 7 матчів по 1-0 ». Хоч, в тому матчі, далася взнаки й фізична готовність, не змогли повністю відновитися після домашнього протистояння з «Шахтарем», в тому числі і в психологічному плані. А те, що медійники ще й досі не вірять, що «Закарпаття» здатне оправитися від такого удару, то це їх справа, ми своє потрохи будемо брати.

 

– В матчі з «Чорноморцем», ти грав на незвичній для себе позиції форварда. Як виявилося, розрахунок тренера ти виправдав – забив гол та віддав результативну передачу…

– Як каже наш наставник Петро Іванович Кушлик, у сучасному футболі гравець повинен бути універсалом. Хоча звісно, душе важко перелаштуватися з звичного місця на іншу позицію. Хоча амплуа форварда для мене не нове, на цій позиції встиг пограти у сумському «Спартаку» та це було три роки тому.

 

– Чи траплялися з тобою на полі якісь курйозні моменти?
– Пам’ятаю, ще коли грав у складі «Таврії» був випадок у матчі з одеським «Чорноморцем», коли в боротьбі за верховий м’яч гравець одеської команди завалився на четвереньки, а я зверху на нього сів та ще й руку підклав під голову. Публіка тоді насміялася вволю, цей епізод навіть в передачі «Гол» транслювали.

 

– Яка мета в професійному футболі у Івана Козоріза?
– Захмарних цілей собі не ставлю. Головне для мене – це заробити собі на життя. Хоча звісно, прагну щоб рівень майстерності зростав, хочеться і за збірну пограти. Я не намагаюся стати багатим і знаменитим, мені вистачить стати просто багатим.

 

– Поза спортом чи встигаєш ще чимось займатися?
– Здобуваю освіту. А вільний час намагаюся присвятити родині.

 

– З ким товаришуєш в команді?
– Зі всіма у мене нормальні стосунки.

 

– Перший свій гол пам’ятаєш?
– Так, це було в Польщі, забив головою. А на Україні забив в складі Бородянки.

 

– Побажання до уболівальників.
– Приходьте на наші футбольні поєдинки і підтримуйте, а ми будемо намагатися поставлені перед нами завдання.