Активно діяли ще при СРСР угруповання таких клубів:
“Динамо” (Київ) (до 500 хуліганів), “Металіст” (Харків), “Чорноморець” (Одеса), “Дніпро” (Дніпропетровськ), “Карпати” (Львів), “Шахтар” (Донецьк), ФК “Зоря” ( сутички киян із “конями” 70 на 70.
Березень 2001: фанати “Динамо” (Київ) у рядах демонстрантів проти режиму Президента Кучми билися із міліцією, деякі з хуліганів досі під слідством.
Березень 2001: вперше в історії усі фанатські угруповання України зібралися разом для зустрічі хуліганів із Бєларусі перед матчем збірних цих країн, була організована бійка із кількістю учасників 120 на 80.
Травень 2001: під час матчу “Динамо” (Київ) у Полтаві проти місцевої “Ворскли” на секторі стадіону сталася масштабна бійка киян із спец-загоном міліції. Фото розміщено на сайті: http://www.geocities.com/wbhools.
Серпень 2001: У Кончі-Заспі під Києвом з нагоди матчу “Динамо-2” (Київ) – “Чорноморець” (Одеса) зустрілися хулігани двох клубів кількістю 40 на 50 у першому в Україні зразково-показовому “fair-play” бою “на чистих руках”. Фото розміщено на сайтах: http://www.geocities.com/wbhools та http://www.kcp.bigmir.net.
Березень 2002: У той час як “Динамо” (Київ) грало вдома із “Закарпаттям” (Ужгород), фанати “Динамо” поїхали на “лівий” виїзд у вороже Запоріжжя, де грали “Металург” (Запоріжжя) та “Арсенал” (Київ). Несподівані гості вчинили декілька бійок із здивованими місцевими хуліганами, жорстко караючи їх за розгубленість та безпорадність.
Квітень 2002: Карлани “Динамо” (Київ) після футбольного матчу у Києві погромили синагогу. Це викликало великий резонанс в українських і закордонних мас-медіа, міліція пообіцяла вчинити показовий судовий процес над затриманими.
У Європі українські ультрас та хулігани поки себе ніяк не зарекомендували. Через фінансові та візові перепони наші фанати практично не іздили далі Росії й Бєларусі.
У зв’язку із підвищеною активністю українських фанатів, в останній час спостерігається досить прискіплива увага мас-медіа до фанатів, хуліганів та skinheads. Але висвітлення цієї тематики журналістами залишається дуже некомпетентним. Уряд практично ніяк не реагує на діяльність хуліганів. Більш тісні “взаємини” встановилися із міліцією. Починаючи із 2001 року, коли фанати почали давати відсіч силовим діям міліції, кількість інцидентів між ними різко зросла. Міністерство внутрішніх справ та Служба безпеки України створили спеціальні відділи по боротьбі із фанатами. По результатам декількох акцій заведено ряд кримінальних справ проти хуліганів.
Стосунки фанатів із керівництвом футбольних клубів є досить прохолодними. Клубна політика ніяким чином не реагує на запити “супортерів”. Хоча багаті клуби часом підтримують діяльність фанатів матеріально – наприклад, надають безкоштовні автобуси для подорожей на виїзні матчі. Проте, більшість клубів ніяк не підтримують своїх фанатів, а деякі навіть виступають проти фанатизму взагалі.
Певні стосунки між фанатами та політикою наявні тому, що керівництво багатьох клубів залучене до української політики. Проте, більшість фанатів досить аполітичні. Хоча багато хто поділяє ідеї українського націоналізму (особливо в рядах фанатів “Динамо” (Київ), “Металіст” (Харків), “Карпати” (Львів)), деякі є skinheads (в основному правими – переважно серед “Динамо” (Київ), “Чорноморець” (Одеса), рідко лівими – як у “Металурга” (Запоріжжя)).
Взагалі, ідеологією українських фанатів є виїзна підтримка клубу, любов до алкоголю, авантюризм, український націоналізм, ультраправий та ультралівий екстремізм (Nazi Skinheads, SHARPs). Але багато хто просто обирає хуліганізм як спосіб життя.
Із радянських часів українські фанати визнають лідерство англійців у світовому фанатизмі, навіть незважаючи на крутий перформенс італійців чи “безбашенність” поляків. Проте, лише останнім часом у суто українському стилі фанатизму спостерігається відхід від радянських традицій (зловживання алкоголем, невибагливість у одязі, подорожах та побуті, схильність до італійського стилю – кольори, баннери, пісні) до британського стилю (меньше кольорів, менш експресивний support, більше уваги хуліганським акціям, ідеї A.C.A.B., casual wear). Нажаль, досі усі угруповання страждають від слабкої організованості дій під час своїх акцій.
До останнього часу стилю свого одягу українські фанати надавали мало уваги. Потім деякі почали одягатися в стилі military. Проте зараз більшість фанатів приділяють дуже (часом надмірно) багато уваги одягу. Ще з радянських часів на перших місцях фірма Umbro. Зараз користуються популярністю також марки Lonsdale, Pitbull, Fred Perry, Ben Sherman, Lacoste, Stone Island. На щастя, основна маса фанів сприймає casual style із долею іронії та не зводить наслідування йому до абсолюту.
Стаття зроблена по матеріалах www.geocities.com/wbhools
Источник: ПРО ФУТБОЛ