Сергей КОРНИЛЕНКО: “Ни с одним “киевским” белорусом до прихода в “Динамо” знаком не был”

У зимове міжсезоння київське “Динамо” підсилилося, перш за все, гравцями лінії атаки. Наприкінці грудня команду поповнив латвієць Марис Верпаковськис, два тижні по тому біло-блакитну футболку приміряв бразилець Клебер, а незадовго до від’їзду киян на Кубок Співдружності п’ятирічний контракт з клубом підписав найкращий бомбардир чемпіонату Білорусі Сергій Корниленко.

Таким чином, додавши до вищеперелічених гравців Максима Шацьких, Роберто Нанні, Олександра Мелащенка та Артема Милевського, до послуг Олексія Михайличенка виявилося семеро номінальних форвардів. Із запитання щодо конкуренції за місце в основному складі ми розпочали розмову з Сергієм Корниленком.

– Я чудово розумів, з яким клубом укладаю угоду, – бере слово білоруський нападник. – На початку грудня селекціонер “Динамо” Павло Богодєлов запропонував приїхати на перегляд до Києва. Сам факт цікавості до твоєї персони такого відомого клубу багато чого вартий. До того ж, київське “Динамо”, завдячуючи нашим легіонерам Белькевичу і Хацкевичу, повсякчас на видноті в білоруських газетах і на телебаченні, має репутацію команди з великими амбіціями і серйозною базою для їхнього втілення.

Якщо футболіста запрошують до Києва, отже, вважають, що він у змозі принести користь команді. Од мене вимагається багато працювати і в конкурентній боротьбі довести своє місце в “основі”.

– Напевне, позитивний досвід Белькевича і Хацкевича стояв перед очима?

– Вони – лідери команди, однак цю роль співвітчизники отримали не одразу. Для мене ж нині головне – акліматизуватися в команді, вудчути стиль гри партнерів.

– Як зустріли тебе земляки – зраділи поповненню білоруської “колонії”?

– Нічого особливого, так само, як і інші гравці. Побажали успіхів, запропонували допомогу у вирішенні питань, що виникатимуть. За це я їм дуже вдячний.

– Ти був з ними знайомий до підписання контракту?

– Ні, ані з Белькевичем, ані з Хацкевичем ми в збірній і в клубах не зустрічалися. Те саме можу сказати про Милевського і Воробея.

– Розкажи про свій білоруський етап кар’єри.

– Народився і виріс у Вітебську, в шістнадцять років дебютував у вищій лізі за місцевий клуб “Локомотив”. Зіграти встиг лише чотири матчі, після чого надійшло запрошення до мінського “Динамо”. Тут доводити своє місце в “основі” довелося дещо триваліший термін: через тренерські негаразди мене то ставили до складу, то садовили на лаву запасних. Останні два роки стабільно грав у нападі. У 2002 році забив 5 м’ячів, а через рік – 18, став першим бомбардиром чемпіонату.

За системою “гол + пас” також був найкращим у Білорусі. Тепер особистий і командний послужний списки намагатимуся продовжити в Україні.

Источник: “Украинский футбол”

Новости партнеров

Комментарии: