Олег Ящук уже не перший рік представляє Україну в бельгійському чемпіонаті, захищаючи кольори столичного “Андерлехта”. Незважаючи на те, що Олега переслідують травми, він, виходячи на поле, регулярно відзначається не тільки грою, але й забитими м’ячами. Це не залишилося поза увагою тренерів національної збірної Бельгії, які готуються до товариського матчу з національною командою Франції. Щоб з’ясувати ситуацію, кореспондент “УФ” зателефонував Олегові до Бельгії.
– Олеже, цими днями з’явилася інформація, що тобою цікавилися тренери національної збірної Бельгії. Наскільки це відповідає дійсності?
– Це правда. З’ясовується, що за мною спостерігали давно, але, ви ж знаєте, я вже був заграний за національну юнацьку збірну України, тож тепер я не можу грати за інші збірні. Та й у душі я українець, тому навіть за інших обставин запрошення бельгійців не розглядав би.
– Головний тренер збірної України Олег Блохін зазначив, що запрошував тебе до лав команди, але ти відмовився…
– Справді, Олег Володимирович телефонував мені і в нас відбулася предметна розмова. Причина моєї відмови? Розумієте, я горю бажанням грати у збірній, але на сьогодні це неможливо, адже ніяк не можу оговтатися від травм. Який сенс їхати до збірної, коли ти ще не готовий грати на такому рівні?
– Як нині почуваєшся?
– Не найкраще. Нещодавно в матчі проти “Беверена” я травмував ахілл. Кілька днів не тренувався у загальній групі, готувався за індивідуальним графіком. І ось тепер нові проблеми. Після останнього календарного матчу чемпіонату Бельгії, який ми виграли з рахунком 2:1, я відчув біль в паху. Наскільки це серйозно, невдовзі визначать наші ескулапи.
– Чи спостерігаєш за подіями в Україні?
– Аякже, адже я українець. Незважаючи на те, що вдома буваю рідко, я в курсі того, що робиться на Батьківщині. Адже там у мене залишилося багато друзів. Користуючись нагодою, передаю всім вітання і дякую за підтримку й постійну увагу до мене.
Источник: “Украинский футбол”